Аліса в Зазеркалі. Чарівний шлях
1. Погружение в Задзеркалля
Аліса очнулася у примірочній на верхньому поверсі ЦУМу. Дзеркало перед нею виглядало звичайним, але коли вона наблизилася, його поверхня почала тремтіти, відблиски грали, і в ній наче шепотіли слова:
«Curiouser and curiouser!»
Не вагаючись, Аліса переступила крізь скло.
Вона опинилася на Хрещатику, але вже в магічному, страшному світі Задзеркалля. Вулиця ожила: люди рухалися як живі карти Червоної Королеви, тіні гралися з її кроками, а неонові вивіски витворювали дивні відблиски.
На одній з площ вона звернула увагу на велику будівлю з годинником, який бомкав. З дверей раптом вискочив кролик із кишеньковим годинником, крикнув:
— «Опаздываю!»
і понісся до підземного переходу-лабіринту. Аліса поспішила за ним.
Тут же з’явилися три невидимі сестри, які підкрадалися до Аліси, намагаючись вкрасти її сумку. Раптом почувся крик:
— «Алісо, повернись!»
Сестри почали сваритися між собою, розмахувати руками і шепотіти, але Аліса краєм ока помітила тінь кролика і поспішила за ним.
На стіні підземного переходу вона помітила золотих оленів, що вказували шлях у світлу нору. Аліса заплющила очі і крокнула всередину, опинившись у великому і незвичайному просторі.
Внизу нори лежав величезний пузатий пушистий кіт, у якого пузо відкрилося, як двері, і всередині виявилася Пузата хата.
⸻
2. Сумасшедшее чаепиття в Пузатій Хаті
Аліса ступила через пузо великого, пушистого кота і опинилася всередині Пузатої Хати. Навколо панував хаос і магія: на столі лежали вареники з вишнею, горіховий торт, шоколадні пирожні та інші десерти, а різнокольорові чашки блищали у світлі світлої нори.
За столом сиділи Мартовський Заяць, Мишка і Кролик із кишеньковим годинником, який постійно бурмотів і сварився з Мишкою.
Мишка (серйозно, розмахуючи лапками):
“Take care of the sense, and the sounds will take care of themselves” — Бережи сенс, а звуки подбають самі.
Кролик із кишеньковим годинником (бурчить, дивлячись на годинник):
“I’m late, I’m late, for a very important date” — Я спізнююся, я спізнююся на дуже важливу подію!
Мартовський Заяць (підморгує Алісі):
“Why, sometimes I’ve believed as many as six impossible things before breakfast” — Часом я вірив у шість неможливих речей ще до сніданку.
Мишка (зітхає, трохи усміхаючись):
“It’s no use going back to yesterday, because I was a different person then” — Немає сенсу повертатися вчора, бо тоді я була іншою.
Аліса сіла за стіл і перед нею з’явилася чашка з узваром. Вона ковтнула і відчула освіжаючий смак.
Раптом пролунало невидиме сигнальне дзижчання, і всі трохи пересунулися: перед нею з’явилася чашка з борщем, потім — чашка з чаєм, далі — чашка з окрошкою, потім — чашка з кавою, а потім — ще одна чашка, і ще одна, і ще…
Кожна нова чашка була великим сюрпризом для Аліси. Вона пересідала на нове місце, отримувала новий напій, і ніколи не знала, що буде далі.
⸻
3. Зникнення Чеширського Кота
У Пузатій Хаті в дверях раптом з’явився Білий король зі своєю величезною свитою стражників. Аліса відчула, як приміщення миттєво наповнилося їхньою присутністю: кожен крок стражників звучав відлунням, що змушувало серце битися швидше.
Чеширський Кіт Пузатий, який до цього тихо спостерігав за чаєпиттям, поглянув на натовп і повільно промурчав собі під ніс:
— «О! Зрозуміло… не моя година».
І вже перед самим зникненням він вимовив свою знаменитую фразу:
“Well! I’ve often seen a cat without a grin, but a grin without a cat! It’s the most curious thing I ever saw in my life!”
— «О! Я часто бачив кота без посмішки, але посмішку без кота — це найцікавіше, що я коли-небудь бачив у житті!»
Поступово кіт розчинився у повітрі, залишивши після себе лише широку, загадкову усмішку, яка мерехтіла у кімнаті.
Аліса, дивлячись на залишену усмішку, обережно спитала:
— «Хто ж мені робити далі?»
І усмішка, ніби сама магія Зазеркалля, повільно відповіла:
“That depends a good deal on where you want to get to.”
— «Це залежить від того, куди ти хочеш потрапити.»
Аліса ще роздумувала над його словами, як Білий Король зітхнув:
— «Знову без чаю…»
І, не гаючи часу, його свита підхопила Алісу на руки. Вона здригнулася від несподіванки, але не могла чинити опір. Король крокував попереду, а свита впевнено несла Алісу назовні.
Свита поставила Алісу на землю, а Білий Король гордо промовив:
— «Take care of the help, and the gratitude will take care of itself.»
— «Дбай про допомогу, а вдячність подбає про себе сама.»
Потім Білий Король зі свитою пішов під величезну арку і скрився у бутику Louis Vuitton.
⸻
4. Візит до «Растибулки» і знайомство з близнюками
Аліса стояла в черзі біля маленького будиночка «Растибулки». Перед нею стояли два круглі, кумедні близнюки: один тримав булку, що збільшує ніс, а інший — булку, що збільшує вухо.
Вони весело сперечалися, що краще — пірсинг носа чи пірсинг уха, смішно переглядаючись і тихо підштовхуючи один одного. Аліса усміхнулась і, вагаючись, все ж вирішила вибрати макарон для збільшення росту і зелений напій для зменшення росту.
Алісі стало цікаво, куди ж підуть ці два кумедні близнюки. Вона спостерігала, як вони попрямують до величезної арки, і по дорозі один із близнюків говорив «DIN», а інший — «GIOR». Так вони йшли, повторюючи: «DIN», «GIOR», «DIN», «GIOR», і наближалися до дверей з великою вивіскою з металевих літер «Грави України».
Близнюки постукали у двері, і коли вона відчинилася, вони всі троє увійшли всередину. Перед ними відкрився величезний хол з ліфтом, який не працював.
Близнюки почали сваритися, обговорюючи, що їм потрібно піднятися на шостий поверх, а у них короткі ніжки, хоча нос і вуха великі, тож підніматися було непросто.
Вони смішно підстрибували й плуталися один одному під ногами, намагаючись знайти спосіб дістатися потрібного поверху.
Аліса поглянула на свою растибулку і вирішила відкусити маленький шматочок. Вона відчула, як почала рости, поступово збільшуючись, поки не стала достатньо високою, щоб дістатися шостого поверху.
5. Зустріч із Сірим Чоловіком і повернення додому
Аліса відкрила двері DIN GIOR. На нея уставилася велика медвежа голова.
— «Що тобі потрібно, Алісо?» — запитала голова.
— «Я хочу потрапити додому», — тихо відповіла Аліса.
— «Тобі потрібен Сірий Чоловік, у якого є чарівне дзеркало», — промовила медвежа голова.
Саме тоді ззаду Алісу почали підштовхувати всередину. Це виявилися близнюки, які нарешті дісталися шостого поверху і вже, вочаючи, перекрикуючись і сперечаючись, поспішали до пірсерної.
Аліса ледве встигла оглянутися, як з тіні кімнати вийшов Сірий Чоловік. Його очі були спокійні, а рухи — впевнені та плавні.
На стіні позаду нього висіло величезне чарівне дзеркало, яке, здавалося, відбивало не кімнату, а самі думки Аліси.
— «Щоб повернутися додому», — промовив Сірий Чоловік тихо, — «мені потрібно написати на твоїй шкірі слова, які вже живуть у твоєму серці».
Аліса трохи здивовано підняла брови, але зрозуміла: це не просто тату, а магія, що знає її внутрішній шлях.
Сірий Чоловік почав малювати тонкі, світлі лінії, слова і символи, що відбивали її пам’ять, мрії та бажання. Кожна буква здавалася живою, і дзеркало поступово почало світитися, відображаючи коридор, що вів прямо додому.
Татуировка була завершена. Дзеркало завібрировало, його поверхня заіскрилася магічним світлом. Крокнувши вперед, Аліса відчула легке поколювання, і потрапила всередину дзеркала.
Аліса обернулася і побачила кумедних близнюків: у одного було велике вухо, проколоте десятьма різнокольоровими сережками, а в іншого — великий ніс, у якому висіли п’ять сережок різної величини.
Мить потому дзеркало перетворилося на звичайне, залишивши лише її відображення, і чарівний світ за ним зник.
Аліса стояла у своєму світі, серед знайомих вулиць і шуму Хрещатика, тримаючи на руці нову магічну тату.
Кінець.